Історія с. Прошова

Прошова

Прошова – село Великогаївської об'єднаної територіальної громади. До села приєднано хутори Крегулець, Салівка і Цезорівка. Розташоване за 18 км від м. Тернопіль, залізнична станція. Західною околицею села пролягла залізниця Тернопіль–Копичинці. Географічні координати – 49° 25’ пн. ш. 25° 41’ сх. д. Площа – 1,9 кв. км. Дворів – 275. Населення – 758 осіб (2014 р.).

Перша письмова згадка – 1574 рік. Назва походить, очевидно, від прізвища Прошовський. 1832 р. в селі проживало 210 осіб; душпастирював о. Степан Левицький. Від 1857 р. діяла однокласна школа.

3 серпня 1885 р. учасники студентської мандрівки (Є. Гушалевич, М. Івасюк, К. Студинський, К. Устиянович, І. Франко та ін.) гостювали у Прошовій в о. Варапучинського; із розмови з ним І. Франко почерпнув дані про аматорські вистави львівських семінаристів 1841 р., якими скористався в науковій праці “Руський театр у Галичині” (1885 р.). 1890 р. в Прошовій – 123 будинки, 797 жителів, із них – 797 українців, 36 поляків і 53 євреї; велика земельна власність належала Владиславові Баворовському; працювали фільварок і корчма.

В УСС і УГА воювали сотники УГА Пантелеймон Бадовський (1889–1929) і Степан Сампара, а також Іван Брикович, Василь, Іван і Петро Гарники, Теодор Демків, Петро Дрозд, Леонтій Лопатинський, Степан Підлісний, Степан Рущак, Іван і Петро Сопільники, Степан Тарко, Михайло Тичинський та ін.

Прошова. Читальня Просвіти. (1898-1929р.р.)

У 1921 р. в селі – 169 будинків, 901 житель. Діяли філії товариств “Просвіта”, “Січ”, “Сільський ґосподар”, “Рідна школа” та інших , а також кооператива, молочарня, театральний аматорський гурток. Восени 1930 р. під час пацифікації понищено майно українських організацій, багатьох мешканців поляки побили, зокрема Федора Демківа. 1932 р. працювала чотирикласна школа. Протягом 1934–1939 рр. село належало до ґміни Баворів.

У лютому 1940 р. частину польського населення вивезли на Сибір.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 28 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – близько 90 осіб; у т. ч. районовий провідник ОУН Йосип Бадовський (1913–1941), районовий референт пропаґанди ОУН Михайло Пастух (рік народж. невід.–1946 р.), зв’язкова, станична Українського Червоного Хреста Павлина Стебельська (1923–1947), а також Володимир Демків (1921–1946), Євген Сцібайло (1922 р. н.–рік см. невід.); у власному домі вояків УПА переховувала Ганна Струганець.

30 грудня 1944 р. в селі відбувся бій між трьома вояками УПА і більшовиками. У 1945 р. в лісі поблизу села було облаштовано кілька криївок. 5 серпня 1947 р. поблизу лісу відбувся бій між близько 20 працівниками МВС і трьома повстанцями, загинули повстанець “Хвиля” і хлопець-пастух Є. Душка. 24 березня 1948 р. вояки УПА спалили приміщення сільської ради та ліквідували її голову; наступного дня понад 100 працівників МДБ і МВС проводили у селі й на хуторах Цезорівка і Крегулець облаву. 17 квітня 1949 р. поблизу села в бою з більшовиками загинуло троє вояків УПА.

Є церква УГКЦ Успення Пресвятої Богородиці (1700 р., кам’яна), костел (1934 р. напівзруйнований), дві каплички: (1990-ті рр.) і св. Покрови на честь 10-ї річниці Незалежності України (2001 р.). Споруджено пам’ятник релігійному діячеві о. С. Сампарі (1996 р.); встановлено пам’ятний хрест на честь скасування панщини (друга пол. 19 ст.); насипано символічну могилу Борцям за волю України (1992 р.); відкрито меморіальну дошку на честь перебування у селі І. Франка.

Церква УГКЦ Успення Пресвятої Богородиці (1700 р., кам’яна)

Працюють ЗОШ І-ІІ ступенів, клуб, бібліотека, ФАП, 4 торгових заклади; земельні паї орендує ПП “Агрофірма “Медобори”.

У Прошовій народилися літератор, громадський діяч Зіновій Гарник (1938–1995), військовики Степан Підлісний (1898–1940) і Павло Сампара (1896–1937), інженер-залізничник Теодор Рибак (1886–1945), релігійний діяч Степан Сампара (1897–1976), діяч ОУН, публіцист, автор книжки “Зв’язкова з Прошови” (2003 р.) Мирослава Яцишин-Стебельська (1925 р. н.); за деякими даними, 28 червня 1941 р. поблизу залізничної станції Прошова загинув письменник, науковець, педагог Петро Франко; душпастирювали релігійні та громадські діячі Іван Брикович, Євген Лопатинський і Василь Станімір (Станимир); учителювали педагоги і громадсько-освітіні діячі Іван Блажкевич, Бодан Головин, Ліонія Кузишин, навчався доктор біологічних наук, професор Володимир Снітинський.

В. Уніят-Карпович (за матеріалами енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл»).

Крегулець – хутір, приєднаний до с. Прошова; розташований за 1 км від нього. У березні 1949 р. на хуторі 5 будинків, 24 жителі (за матеріалами енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл»).

Салівка – хутір, приєднаний до с. Прошова; розташований за 1 км від нього. 29 грудня 1947 на хуторі загинула (отруїлася, щоб не потрапити в полон зв’язкова ОУН Павлина Стебельська (“Оля”). У березні 1949 р. на хуторі 5 будинків, 19 мешканців.

Цезорівка – хутір, приєднаний до с. Прошова; розташований за 1 км від нього. Відомий від кінця 19 століття. У березні 1949 р. на хуторі 28 будинків, 105 жителів. Нині на хуторі – 6 будинків, 17 осіб.

В. Уніят-Карпович (за матеріалами енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл»).