Історія с. Баворів

Баворів

   Перша письмова згадка про c. Баворів - населений пункт Великогаївської об'єднаної територіальної громади датується 1411 роком. Назва походить, імовірно, від прізвища власників Баворовських; за іншими переказами, від прізвища німецького лицаря Бауера, який заклав тут поселення. У 1439 і 1447 роках поселення – власність Станіслава Баворовського. У 1519 р. Баворів згаданий як місто, власність писаря коронного Вацлава Баворовського; того ж року король звільнив місто від податків. Неподалік села виявлено археологічні пам’ятки черняхівської культури та культури кулястих амфор.

      У 1522 р. Баворовські заклали в місті парафію римо-католицьку, дерев’яний костел Матері Божої і св. Вацлава (у 1563 р. в ньому похований фундатор Вацлав Баворовський) та церкву. 1600 р. в документах зафіксована призамкова мурована римо-католицька каплиця.

      У 1540 р. Баворів згадано як приватне містечко, що мало замок поблизу річки. 1543 р. місцевий ярмарок перенесли з 1 на 21 листопада. У середині 1589 р. під Баворовом були розбиті кримські татари. 1638 р. Баворів зафіксований у документах як місто з замком із мурами і будовами.

      Під час Національно-визвольної революції українського народу, а саме в 1648 та в 1649 рр., у Баворові було знищено 98 садиб. Після смерті Миколи Баворовського в 1673 році його сини Вацлав і Симон поділили містечко. У 1715 році містечко Баворів було знову поділене між Баворовськими, згадані замок, мурована каплиця (у 1746 р. в
ній поховано Єжи Баворовського), 2 млини, став і село Застав’є. У 1718 р. згаданий уже мурований костел (тут були ікони святих Антонія, Вацлава, Міхала і копія ікони Матері Божої Ченстоховської, подарована костелові у 1529 р.), який у 1819 р. реставровано (була мурована дзвіниця і чотири дзвони); у 1901 р. за ксьондза Яна Шубера костел розширений і розбудований.

       У документах за 1726 р. згадані теребовлянський підчаший Симон Баворовський та його брат Єжи, які були дідичами половини Збаража і судилися за місто зі своїм братом Юзефом. У середині 18 ст. в Баворові діяла лікарня з притулком для вбогих. Унаслідок родинних суперечок між Баворовськими і розвитком Тернополя як міста оборонного та економічного значення містечко занепало. Очевидно, гербом Баворова була родинна відзнака Баворовських “Прус-2”: на червоному полі білі коси, над якими – здвоєний білий хрест із обламаним ніжним кінцем.

       У 1779 р. маґнати Матеуш, Алоїз і Віктор Баворовські отримали титул ґрафів Священної Римської імперії. У 1803 р. Маґдалена з Баворовських-Дульських продала землі Петрові й Теклі Добжанським. Згодом Баворів належав Янишкевичам і Малецьким, від яких у 1861 р. перейшов до колекціонера та бібліофіла Віктора Баворовського; до Першої світової війни – власність фундації Віктора Баворовського, а в міжвоєнний період населений пункт належав Юзефові Астані.

       У 1880 р. в селі проживали 1223 особи; з них 818 українців, 378 поляків і 27 євреїв. 1886 р. розібрано руїни замкової вежі. В УГА воювали Василь і Стефан Гевки, Іван Дерлиця, Василь Зубик, Григорій Онисько, Пилип Поворозник та ін.

У 1922 р. в млині працювали 12 осіб. Діяли філії “Просвіти” та інших товариств, драматичний гурток, хор, кооператива. У липні 1933 р. відбувся страйк працівників фільварку. Протягом 1934–1939 рр. Баворів – центр ґміни, до якої належали села: Білоскірка, Грабовець, Застав’є, Застінка Кип’ячка, Козівка, Прошова, Скоморохи, Смолянка і Товстолуг. Працювали млин, ґуральня, семикласна школа. Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 48 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики – 32 особи, у т. ч. 10 переселенців із Нового Села Любачівського повіту (нині Польща), за вивішування синьо-жовтого прапора у 1941 р. – Микола Дерлиця, Петро Кобилянський та Іван Маланчук.

          Збереглися руїни мурів, фундамент замку і частково підземний хід. Є церква Різдва Івана Хрестителя (16 ст., за ін. даними 1747 р., мурована; перебудована із замкової каплиці; 1838 р. відновлена, протягом 1960-х–1987 рр. закрита радянською владою; пам'ятка архітектури національного значення), римо-католицький костел Успіння Пресвятої Богородиці (1759 р., таблиця фундаційна 1747 р., реставрований 2012 р.; поблизу – надгробок Віктора Баворовського (1826–1894 рр.; збудований у 1903 р. старанням його фундації і ксьондза Яна Шубера і “фіґура” Матері Божої з Дитятком Ісусом), пам‘ятний хрест на честь відродження костелу (2012 р.), капличка (2008 р.), “фіґура” св. Петра і Павла та ін. старі “фіґури” і хрести.

          Споруджено пам’ятник полеглим у німецько-радянській війні воїнам-односельцям (1969 р., скульптор Я. Ягода), насипані символічні могили Борцям за волю України (1991 р.) та на місці загибелі вояка УПА Івана Заблоцького (2008 р.). На подвір'ї відпочинкової оселі тернопільського літератора і мистецтвознавця Іларіона Пилипця (1940 р. н.) є капличка, пам'ятник Т. Шевченку; в хаті діє картинна галарея, під хатою облаштована повстанська криївка; тут перебували народні артисти України Ігор Білозір, Мирослав Коцюлим, Богдан Ступка, відомі письменники, художники та ін. Громадсько-культурні діячі.

           Працюють ЗОШ I-III ступенів, клуб, бібліотека, дільнична лікарня, дитячий садочок, відділення зв’язку, відділення Ощадбанку, сільськогосподарське підприємство СПП “Мричко”, зразковий дитячий аматорський колектив “Візерунок”.

           У Баворові народилися громадський, театральний і музичний діяч, сотник УГА Альфред Будзиновський (1871–1942), громадсько-полiтичний дiяч, публiцист, письменник, iсторик В’ячеслав Будзиновський (1868–1935), польський політик Миколай Городиський (1773–бл. 1850), вчений- зоолог, палеонтолог, геолог, педагог Мар’ян-Алойзи Ломніцький (1845–1915), редактор, журналіст, громадський діяч Богдан Свіргун (1940 р. н.), громадсько-політичний діяч Володимир Слюзар (1955 р. н.) та його брат журналіст, редактор Степан Слюзар (1950 р. н.), громадська діячка Стефанія Стебницька-Безкоровайна (1900–1959), правник, громадський діяч Михайло Стойко (1953 р. н.). Проживали педагог, громадський діяч Климентій Слюзар, педагог Іванна Слюзар, економіст, громадський діяч Володимир Чубатий, душпастирював священик, громадсько-культурний діяч, етнограф Григорій Барвінський, учителювали педагог, винахідник Тит Будзиновський, поет, драматург, прозаїк, автор-виконавець пісень, продюсер Сергій Лазо, працювали лікар, громадський діяч Євген Чубатий, педагоги Борис Степанишин, Катерина Шумило та ін. У 1926 р. перебував релігійний діяч, митрополит Андрей Шептицький.