Історія с. Козівка

Козівка

Козівка – село Великогаївської об'єднаної територіальної громади. До Козівки приєднано хутори Вірлів та Улениха. Розташоване на берегах річки Коропець (ліва притока Дністра), за 7 км від районного центру і 11 км від найближчої залізничної станції Козова. Географічні координати: 49°27’ пн. ш. 25°06’ сх. д. Територія – 1,5 кв. км. Дворів – 208. Населення – 627 осіб (2014 р.).

Перша письмова згадка про поселення датована – кінець 16–початок 17 ст. Колись село було розташоване на полі, що називається Кут. Донині там виорюють черепки, різні знаряддя праці. У часи, коли наш край був під польською владою викопали глечик із срібними монетами і частину церковного світильника. Незважаючи на те, що село було оточене з трьох сторін болотами і невеличкою річкою Коропець на нього нападали татари. За леґендою – назва села походить від старого козака, який тримав три кози, мав хату на полі, що зветься "За липою". Тривалий час на цьому місці був встановлений хрест, котрий знищили представники радянської влади. Поблизу Козівки є поле – Під могилою. За переказами старожилів – на ньому поховано багато козаків, які загинули у битві проти поляків під м. Зборів.

У 1776 р. граф Яків Потоцький привіз у село подарунок панові, за добру управу його маєтком, – дерев‘яну церкву. На початку 19 ст. у Козівці функціонувала школа (учитель Буткевич). Від 1907 р. діяла філія товариства “Просвіти”.

Під час Першої світової війни у Леґіоні УСС воювали і загинули В. Горохівський, К. Горохівський, Ф. Мищишин, М. Сітарський; О. Стець, який згодом воював в УГА.

У 1927–1930-х рр. збудовано народний дім-читальню “Просвіта”; засновано філії товариств “Січ”, “Лугу”, “Союзу Українок” (очільник О. Марків), “Рідної школи”, “Вишкіл хліборобської молоді” (керівник І. Бучинський), духовий оркестр, аматорський драматичний і хоровий гуртки, кооперативу. У 1930 р. під час проведення пацифікації поляки заарештували Т. Гладчука, Т. Кобеля, І. Несторовича; заборонили діяльність товариств “Пласт” і “Луг”. Молодь села перейшла у підпільну УВО, яка згодом перетворилася в ОУН. 1933 р. о. Бучинський організував товариство “Українська молодь Хрис- тові”; при церкві – “Марійнську дружину” (голова М. Бучинська).

Після приходу в Козівку радянської влади організовано колгосп (1939 р., голова М. Стефанюк); створено сільську раду (голова П. Горохівський, убитий у 1941 р.); заарештували і замордували Л. Горохівського, Т. Кобеля, М. Криха, В. Марківа.

Від 2 липня 1941 по 22 липня 1944 р. – село під нацистською окупацією. З Козівки вивезли на примусові роботи до Німеччини 25 осіб. У селі діяв осередок ОУН, до якого належали Іван та Омелян Бучинські, Т. Гладчук, П. Кобель, С. Козак, Л. Крих, Іван і Стефанія Липні, Володимир та Іван Несторовичі, І. Солтис, Андрій і Микола Стеці, Більшість молодих жителів Козівки зголосилися до УПА і дивізії “Галичина”.

На фронтах у Червоній армії воювали Я. Волощук, А. Горохівський, Левко, Михайло і Петро Липні, І. Роздябик, Й. Федечко, І. Шпита. Під час німецько-радянської війни загинули або пропали безвісти у Червоній армії Василь Бучинський (1908– 1944), Василь Денис (1918 р. н.), Іван Роздзябик (1919 р. н.), Василь Смачило (1922 р. н.), Іван Шпита (1923 р. н.).

Церква святого Миколая Чудотворця

Радянська влада репресувала, згодом реабілітувала 17 осіб. У 1944–1953-х рр. вивезли в Сибір А. Стеця зі сім’єю, М. Якубіва, Василя і Гавриїла Липних, М. Стефаника, П. Дікало; ув’язнено 29 осіб за участь у національно- визвольній боротьбі ОУН і УПА.

Пам'ятники воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1968)

1949 р. в Козівці відновили колгосп (голова правління М. Якубів); 1959 р. об’єднали з господарством с. Дибще; 1975 р. ще приєднали колгосп смт Козова; 1994 – реорганізували у селянську спілку; в лютому 2000 р. – у товариство з обмеженою відповідальністю. Село електрифіковане, газифіковане.

Пам'ятник Степанові Бандері (1992, скульптор Б. Григоренко, перший на Тернопільщині).

Є церква Різдва Христового (1776 р., дерев’яна; привізна; від 1969–1991 була закрита); новозбудована – Преображення Господнього (2007 р.); “фіґура” Матері Божої (1991 р., скульптор В. Красновський), пам’ятники: першим головам сільських рад (1987 р.), з нагоди скасування панщини (1848 р.; 1965 р. – знищила комуністична влада; відновлений 1992 р.); на честь проголошення Незалежності України (1991 р.); Т. Шевченку (2008 р., скульптор В. Красновський). У 1987 р. споруджено меморіал загиблим під час Другої світової війни; насипана символічна могила Борцям за волю України (1991 р.).

Діють ЗОШ I-II ступенів, дитячий садок “Калинка”, клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, відділення зв’язку, торговий заклад.

Серед відомих жителів Козівки: Степан Бучинський (1937 р. н.) – заслужений учитель України, автор підручника “Образотворче мистецтво”; Богдан Вовк (1967 р. н.), Андрій Гладчук (1967 р. н.) – учасники війни в Афґаністані; Тимофій Гладчук (1901–1980) – самодіяльний дириґент, громадський діяч; Володимир Горохівський (1963 р. н.) – доктор медичних наук, головний ортодент Одеської області, викладач Одеського державного медичного університету; Мирон Горохівський (1939 р. н.) – заслужений працівник будівельної галузі Казахстану, керівник фірми “Актюбстрой” м. Актобе; Петро Горохівський (1952 р. н.) – науковець, доцент Уманського державного педагогічного університету ім. П. Тичини, автор більше 30 наукових праць; Михайло Липний (1925–р. см. невід.) – учасник національно-визвольних змагань; Василь Несторович (1910–1947) – актор, співак (тенор); Казімєж Тишковський (Kazimierz Tyszkowski; 1894–1940) – польський історик; Марія Шанайда (з дому Адамів; 1974 р. н.) – педагог, науковець, ботанік, фармацевт; Володимир Шкільний (1955 р. н.) – відмінник народної освіти УРСР, заслужений вчитель України, дириґент, краєзнавець, громадський діяч.

Краєзнавець Ганна Липна видала книжку “Село Козівка: його історія і люди” (2005 р.).

Г. Липна, М. Федечко (за матеріалами енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл»).

Уланиха – хутір, розташований за 3 км від села. У 1952 р. на хуторі було 11 дворів, проживали 36 осіб.

Г. Липна, М. Федечко (за матеріалами енциклопедичного видання «Тернопільщина. Історія міст і сіл»).