Історія с.Білоскірка

Білоскірка

Перша письмова згадка про c. Білоскірка - населений пункт Великогаївської об'єднаної територіальної громади датується 1650 роком, в контексті “присяги селян Теребовельської землі про спустошіннє сіл”. Згідно з переказами, назва пішла від заняття населення, ремеслом якого було виправлення, дублення шкіри – білошкірництво. Тобто Білоскірка – це поселення, де виготовляли (виправляли) білу скіру (шкіру) чи скірку (шкірку) на біло; за іншими даними, від білого каменя – білої скірки (шкіри) горбків, що тягнуться пасмом між Білоскіркою і Грабовцем, де це біле каміння виступає на поверхню; жителі села донедавна добували тут камінь для будови хат, хлівів, а також на продаж.

Наступна згадка про село – в Йосифінській метриці 1785 року. 1880 р. в Білоскірці проживали 623 особи, з них 358 українців. Відомо, що у 19 ст. були фільварок, який належав Созанським, корчма, млин.

На початку 20 ст. власник маєтку в Білоскірці Станіслав Корчак-Созанський планував збудувати кам’яний костел, проект якого у 1905 р. виготовив Теодор Тальовський. Діяли читальня “Просвіти” (від 1913 р.), філії цього та інших товариств, а також кредитна спілка, 2-класна школа, кооператива. У 1931 р. в селі проживало 718 осіб.

Упродовж 1934–1939 рр. село належало до ґміни Баворів. 1936 р. було закладено фундамент під греко-католицьку церкву з народно-духовною назвою Пресвятого Серця Христового; його освятив парох сіл Грабовець і Білоскірка о. Мирон Кордуба. Місцем для храму став город мешканця села Федора Кожушка, котрий зробив цей дар на пам’ять про свого сина Михайла, загиблого під час Першої світової війни. Вдалося вимурувати майже метр стіни церкви, але прихід у Східну Галичину 17 вересня 1939 р. Червоної армії зупинив будову.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 19 уродженців села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані, симпатики цих об’єднань – 16 осіб. 7 серпня 1941 р. 63 жителі села підтримали Акт відновлення Української держави. 8 березня 1948 р. 30 більшовиків на чолі з оперуповноваженим МДБ Криловим під час облави у Білоскірці в багатьох хатах повалили печі та стіни.

 1960 р. в сільській початковій школі навчалося 35 учнів.

Є церква Христа Чоловіколюбця (Серця Христового; 1994 р.; архітектор Василь Скочиляс; 2000 р. освячена, УГКЦ), 2 каплички – на честь місцевої громади (відновлена 1999 р.) і Непорочного Зачаття Пречистої Діви Марії, “фіґура” Матері Божої (відновлена 1999 р.). Встановлено хрест при в’їзді у село (1898 р.).

Діють НВК "ЗОШ І ступеня–дитячий садочок", клуб, бібліотека, фельдшерський пункт, торговий заклад, 3 фермерські господарства.

У Білоскірці народилися громадсько-політичний діяч, народний депутат 5, 6, 7 скликань Василь Деревляний (1962 р. н.), доктор економічних наук, професор Ярослав Крупка (1950 р. н.), архітектор Василь Скочиляс (1958 р. н.), релігієзнавець, доктор історичних наук, професор Ярослав Стоцький (1957 р. н.).

Поблизу Білоскірки розташована геологічна пам’ятка природи місцевого значення – відслонення нижнього девону (0,7 га). Під охороною – відслонення товщі червоноколірних відкладів нижнього девону (Дністровська серія), представлені аргілітами та пісковиками. Є став.

Про село видана книжка Я.Стоцького “Білоскірки спалена сльоза” (Тернопіль, 2002).