Історія с. Застав’є

Застав’є

         За переказами, населений пункт Великогаївської об'єднаної територіальної громади (с. Застав’є) згадується як передмістя Баворова та існував від кінця 16 ст., але під час Національно-визвольної революції українського народу, а саме у 1648 та в 1649 рр. спалений.

    Перша письмова згадка – 1715 р., коли після поділу Баворова між Баворовськими передмістя Баворова Застав’є з 15 підданими отримав Еліаш Баворовський. Назва походить від місця розташування – за баворівським ставом. Унаслідок занепаду Баворова як містечка Застав’є від середини 18 ст. згадується як окреме село.

У кінці 18–на початку 19 ст. велика земельна власність тут належала Баворовським. 1890 р. в селі проживали 786 осіб (із них 466 українців, 304 поляки, 36 євреїв); працювала початкова школа.

В УСС воювали Степан Беднарчук та ін. 1921 р. – в селі 148 будинки, 790 осіб. Діяли філії товариств “Просвіта”, “Сільський господар”, “Рідна школа” та інших, аматорський гурток, кооператива. 1932 р. в селі працювала однокласна школа. Протягом 1934–1939 рр. село належало до ґміни Баворів.

Під час німецько-радянської війни в Червоній армії загинули або пропали безвісти 23 уродженці села. В ОУН і УПА перебували, загинули, репресовані близько 35 осіб; у т. ч. 4 переселенці із с. Нове Село Любачівського повіту (нині Польща); Тимофій і Ярослав Дерлиці, Петро Онисько – за участь в антирадянському мітинґові та вивішування синьо- жовтого прапора на будинку сільської ради в ніч із 24 на 25 червня 1941 р.; криївка була на садибі Івана Омеляна.

15 березня 1945 р. у селі відбувся бій між кількома вояками УПА (квартирували у Н. Заблоцької) та “істрєбітєльним батальйоном" (“стрибками”). 2 січня–5 лютого 1948 р. в селі квартирувала група із 16 більшовиків, які примушували місцевих жителів написати заяви в колгосп, багатьох побили.

У вересні 1948 р. в селі примусово створили колгосп; у 1990-х рр. розпайований. 17 квітня 1949 р. між селами Застав’є і Прошова геройською смертю загинули, потрапивши у засідку МДБ, три вояки УПА.

Є церкви Різдва Пречистої Діви Марії (УГКЦ, 2001 р., архітектор Василь Скочиляс), святого Великомученика Димитрія Солунського (УПЦ КП, 2003 р.), 2 каплички і 3 “фіґури”; споруджено символічну могилу Борцям за волю України на місці зруйнованої у 1954 р. (2012 р.).

Діють клуб, бібліотека, торговий заклад; земельні паї орендують ТОВ “Нове життя” та сільськогосподарське підприємство СПП “Мричко”.

У Застав’ї народилися культурно-просвітній діяч греко-католицький священик о. Йосип Бучинський (1891–1941; триває процес беатифікації), священик, письменник, етнограф МиколаДерлиця (1866–1934), проживав господарник, громадський діяч Ярослав Мричко.